ЗАМЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до замести́. В садку як слід прибрано — стежки заметені, родюче дерево обмазане й попідрізуване (Мирний, IV, 1955, 327); Зимою — все було пустиня, заметена снігом (Вас., Незібр. тв., 1941, 219); // заме́тено, безос. присудк. сл. В хаті Орися, дарма, що тільки восьмий пішов, справжня паніматка: заметено в хаті, припічок, видно, учора помазала (Головко, II, 1957, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 205.