ЗАМЕТУШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, док. Почати метушитися. — їдуть, їдуть! — роздався нараз гомін, заметушились люди (Фр., II, 1950, 362); Стара заметушилась на печі, поправила хустку на голові (Григ., Вибр., 1959, 33); Маленька й швидка, мов куріпка, Ганна заметушилася біля плити, розпалила дрова (Чорн., Визвол. земля, 1959, 37); Наскільки Чумаченко був спокійний і витриманий у бою, настільки ж розгублювався і тремтів перед начальством. Заметушившись, він подав генералові не ту карту, що треба (Гончар, III, 1959, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 206.