ЗА́МЕТЬ, і, ж., діал.
1. Замет. Надворі сипав сніг, куріло, дороги в горах були непрохідні, заметі страшенні (Фр., III, 1950, 292).
2. Заметіль. Хай свище заметь, без тепла і хліба.., Він [Устим] до людей було вночі придиба. Зогріється і каші попоїсть (Мал., II, 1948, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 206.