ЗАМЕТІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж., діал. Заметіль. Довкола нього шаліла заметільниця, страшна, давно не чувана (Коб., І, 1956, 553); А вітер так метав снігом до вікон, дверей, так гуляв по хаті, що ось нема вже хати, нема захисту, є одна снігова заметільниця (Круш., Буденний хліб, 1960, 280).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 206.