ЗАМИ́ЛЮВАННЯ, я, с.: ◊ Зами́лювання оче́й, зневажл. — навмисне приховування хиб, недоліків, прикрашування дійсного, справжнього становища; обман, окозамилювання. Тепер же мені так збридло усяке крутійство і замилювання очей своїм та чужим, що, здається, хутко вже в другу крайність вдамся (Л. Укр., V, 1956, 58); Що впадало в око на цьому засіданні? По-перше. Ніякого прикрашування дійсності, ніякого замилювання очей (Вишня, І, 1956, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 208.