ЗАМИРА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до замира́ти. Ежен тривожним ухом ловив усякий шелест, замираючий дзенькіт.. дзвінків (Фр., І, 1955, 344); Той світ забув про замираючі в кайданах мільйони, що даремно видирались на волю… (Кобр., Вибр., 1954, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 209.