Слово "замлілий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗАМЛІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до замлі́ти 1-3. Дорош сплигнув із сідла, розминаючи замлілі від незвичної їзди ноги (Тют., Вир, 1960, 198).

2. у знач. прикм. Непорушний, завмерлий від якого-небудь глибокого, сильного почуття. Маруся побігла. Він дожидав, не мовлячи слова, духу не зводячи, блідий, замлілий (Вовчок, І, 1955, 247).

3. у знач. прикм., діал. Виснажений, безсилий. Він знав її дівкою здоровою, повновидою.. А тепер, бачить, лежить перед ним щось худе та прехуде, сухе, бліде, замліле, аж почорніла на виду! (Кв.-Осн., II, 1956, 459); Тут у Карпатах і мазурські, і словацькі, і руські молодиці чогось дуже замлілі, бліді, худенькі, неначе захарчовані (Н.-Лев., II, 1956, 403); * Образно. Колись невеличкі, замлілі дубки, кленки, бересточки, липи тепер визирали такими здоровенними, такими пишними велетнями, гордо, аж під хмарами, похитуючи своїми чубатими головами (Мирний, IV, 1955, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 216.