ЗАМОВЧА́ТИ див. замо́вчувати.
ЗАМОВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм. Те саме, що замо́вкнути 1. Настя замовкла. Замовчав і Яків. Дітвора собі притихла (Мирний, IV, 1955, 92); Трясило глянув і одразу померк очима й замовчав… (Сос., І, 1957, 391).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 217.