ЗАМО́ЖНЕНЬКИЙ, а, е. Досить заможний. Старі були собі заможненькі хазяїни і, як повмирали, то зоставили діткам чимало-таки худобоньки (Стор., І, 1957, 43); Часто горіли тоді не одні економії; а, бува й дядько заможненький — дивишся, все наче гаразд, а він тобі до бога димом пішов!.. (Кос., Новели, 1962, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 218.