ЗА́МОЛОТ, у, ч., заст., розм. Плата за молотіння. — Може, пошле милосердний, що горлата ненажера [молотарка] втомиться, як і косарка, тоді ще трохи замолотом придбаємо.., — казали одрадяни (Мирний, IV, 1955, 248); Її [Дарини] іще нерозквітла молодість в думках соромливо горнулася до бідного Мирона Величка, який жив на поденщині з косовиці і замолоту (Стельмах, І, 1962, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 219.