ЗАМОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАМОРО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, док., перех.
1. Сильно охолоджуючи, доводити до замерзання (у 1 знач.). Коли заморожували воду в досить товстих закритих чавунних бомбах, то ці бомби розривалися (Фізика, II, 1957, 45); // безос. За ніч калюжі заморозило, і тонка крига смачно похрускувала під полозами, немов горіхова шкарлупа [шкаралупа] (Донч., VI, 1957, 223); // розм. Дуже охолоджуючи, примушувати мерзнути. Легесенький вітрець, що цідив повітря крізь одяг, просто заморожував (Трубл., І, 1955, 49); — Іване, ти не заморозиш дитини? — де діда й Максима поволі в святешній, підперезаній крайкою запасці підходить баба Ганна (Стельмах, І, 1962, 232).
◊ Заморо́жувати, замороз́ити [всю] кров [у жи́лах] кому, в кого — викликати в кого-небудь почуття жаху, великий переляк. Все більше і більше впевнялася [Параскіца], що люди не помиляються, що вона відьма — і ця свідомість заморожувала кров у неї (Коцюб., І 1955, 280); Мертва душа гляне в очі марою, в жилах мені заморозить всю кров (Л. Укр., І, 1951, 250).
2. перен. Спиняти розвиток, вияв чого-небудь. Католицизм Польщу примушував орієнтуватись тільки ні Захід — і цим заморожував її і не давав їй розквітати (Тич., III, 1957, 514); // Позбавляти природної жвавості робити застиглим, нерухомим. Хоче [Марко] й не можі посміхнутися: хвилювання заморозило його обличчя, лише кров шаленими коліщатами розкручується під скронями, і вони починають спухати (Стельмах, Правда.., 1961, 29).
3. перен.. розм. Тримати що-небудь невикористаним, лишати без застосування. Заморожувати кошти.
4. розм. Обезболювати яку-небудь частину тіла дією наркозу. — Відпльовую кров та лаюсь — чого, мовляв, не заморозили [зуб]..? А вона: пробачте, забула захопити те, чим заморожують, зараз поїду, миттю привезу (Гончар, Тронка, 1963, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 220.