ЗАМОРО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАМОРО́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Через турботи, клопіт втрачати здатність правильно, розумно діяти, думати, сприймати що-небудь. [Олеся:] Не сила моя згорнути їх [думки] докупи, через те щоразу все гірш налягають вони на душу. Коли б змогла заразом обміркувати їх — не заморочувалася б до знесилення… (Крон., 11, 1958, 266); Ще важчі думки обсіли Даринці голову. Геть зовсім заморочилась дівчина (Вирган, В розп. літа, 1959, 258); // тільки док., у сполуч. із сл. голова. Запаморочитися. Голова моя заморочилась; зелений ліс закрутився в очах; щось загуло, зашуміло в вухах, і сам я не пам’ятав, що діялося зо мною (Н.-Лев., І, 1956, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 221.