ЗАМРІ́ТИ, і́є, док. Почати мріти (у 1 знач.); завиднітися. Замріє [в степу] коли-не-коли гайок чи діброва, самотня верба чи груша, або очерет, мов той ліс, понад річкою, — а то все трави й трави (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 9); Хоч би де замріла Квіточка одна; Тільки й червоніє, Що горобина (Щог., Поезії, 1958, 173); Часто з порога стала [мати] вдивлятись за Сулу, ..чи не замріє рідна постать, чи не повертає син з тих далин-країв (Рудь, Гомін.., 1959, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 223.