ЗАМІНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до замінува́ти. Всі шляхи з висоти Були заміновані (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 161); // заміно́вано, безос. присудк. сл. Міст охороняли протитанкові гармати й зенітні, було його заміновано (Ю. Янов., II, 1954, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 210.