ЗАНЕ́ДБАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зане́дбати. Бувала коло заповітного каменя й Меланочка, підліток, сирота безрідна, занедбана й занехаяна по наймах (Ю. Янов., II, 1954, 158); Треба.. покінчити деяку літературну роботу, давно занедбану (Л. Укр., V, 1956, 346).
2. у знач. прикм. Який має ознаки занепаду, недогляду, байдужого ставлення з боку когось. На занедбаній фермі все треба переробляти на краще — добирати і вчити нові кадри тваринників; заводити високоудійних корів та породистих бугаїв (Вол., Місячне срібло, 1961, 218); // Неохайний, занехаяний (про вигляд і т. ін.). Зверхній його вигляд був занедбаний, одежа вбога і дуже часто не чищена (Фр., VII, 1951, 15); Засиджена мухами лампочка під стелею, наче нічник у тюремній камері, додавала приміщенню занедбаного, непривабливого вигляду (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 227.