ЗАНИ́ШПОРИТИ, рю, риш, док., розм. Почати нишпорити. Тільки що Пріська взяла шматок ковбаси і намірялася їсти, як коло дверей щось занишпорило (Мирний, III, 1954, 35); Нарешті двері випустили чорного кучерявого хлопця, який вийшов, примружив короткозорі очі і занишпорив ними по залу, когось розшукуючи (Тют., Вир, 1964, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 231.