ЗАОКРУ́ГЛЮВАТИСЯ, ю́юся, юєшся, недок., ЗАОКРУ́ГЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
1. Ставати круглим, округлим. Комбайн не ріже, а переминає бадилля. Це трапляється тоді, коли ножі і протирізальні пластинки затупляються. Ріжки пластин, спрацьовуючим, заокруглюються (Рад. Укр., 5.IX 1961, 1); Якщо у творенні голосного звука активну участь беруть губи, що заокруглюються (або виступають уперед), то такі голосні звуться, як відомо, лабіалізованими. (Курс сучасної укр. літ. мови. І, 1951, 139); // Повніючи, товстіючи, робитися округлим. Отці-францісканці понагулювали собі бугаячі в’язи від неробства; ..заокруглюються тепер черевця (Загреб., Європа. Захід, 1961, 115).
2. перен. Ставати струнким, чітким, викінченим. Начко писав без перерв, і під час писання одного речення друге вже укладалося й заокруглювалося в голові та плило під перо зовсім готове (Фр., VI, 1951, 259).
3. перен., фам. Закінчувати виступ, промову, написання чого-небудь і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 236.