ЗАПА́ДИНА, и, ж. Заглиблене місце на чому-небудь; яма, ямка; протилежне виступ. В сю хвилину налітає порив холодного вітру, лицар прищулюється в западині гори (Л. Укр., II, 1951, 205); Пересунувшись ліворуч, хлопчик знайшов кілька невеличких виступів і западин у стіні (Донч., Ю. Васюта, 1950, 53); Я побачив на плечі [Федора] зарубцьовану рану. З одного боку вузенька, з другого — ціла западина (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 81); // Низьке місце, понижена місцевість. Пасіка була на краю садка, в маленькій западині, в зеленому вишняку (Н.-Лев., III, 1956, 21); Перед ними в степовій западині зазеленіло селище (Ю. Янов., II, 1954, 143); В Дніпровсько-Донецькій западині пласти вугілля далеко від Старого Донбасу виявлені на великих глибинах (Наука.., 10, 1963, 21).
∆ О́чна запа́дина — заглиблення, в якому міститься очне яблуко.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 239.