ЗАПА́ЛЬНО. Присл. до запальни́й 2-4. Колись у гімназії з нагоди спортивного свята Адам Барвистий запально прочитав лекцію (Чорн., Визвол. земля, 1959, 91); Лозовий грав запально, дуже гарячився й сердився, — очевидно, на себе самого (Руд., Остання шабля, 1959, 541); На Боровика цей крик не справив ніякого враження.. Але Зоя Василенко стерпіти таке не могла і вибухнула запально й гаряче (Собко, Справа.., 1959, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 243.