ЗАПА́ЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до запа́лювати 1, 2. Над ним [натовпом] часто блискали вогники запалюваних сірників, здіймалися й гасли (Епік, Тв., 1958, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 241.