ЗАПА́РНИК, а, ч., спец. Казан або якийсь пристрій, признач. для запарювання чого-небудь. На кожній фермі є кормокухня, обладнана запарниками та іншими потрібними машинами (Колг. Укр., 4, 1957, 3); Ярослав не відає, на який рахунок прийняти оце щире зізнання, — на свій особистий чи на всю злагоджену колону кормопереробних машин з бункерами, транспортерами, ..запарниками (Вол., Місячне срібло, 1961, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 245.