ЗАПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАПА́РИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Заливати окропом продукти для приготування певної страви. Раз наймички, не спитавши Онисі, запарили собі квашу й поставили горщик скраю на печі (Н.-Лев., III, 1956, 208); Мати насипала в миску пригорщу жовтуватого, як солома, кукурудзяного борошна, запарила його (Юхвід, Оля, 1959, 84); // Робити запару. — Адже ж ви, мамо, і тутечка [біля паски] усе порядкували: і чого скільки положити, і як запарювати, і місити (Кв.-Осн., II, 1956, 237); // Готувати настій, заливши що-небудь окропом. Вона вкрила Соньку всіма ковдрами, ..запарила сухої малини в кухлику і, наказавши Ванюшці напувати сестру, побігла в лікарню (Перв., Материн.. хліб, 1960, 153); // Заливати окропом сухий корм, пом’якшуючи його. До смерку наносила Докія цілий кадіб води, запарила два величезних чавуни гречаної полови свиням (Цюпа, На крилах.., 1961, 40).
2. Тримати певний час гарячу воду в дерев’яному посуді (діжці, барилі і т. ін.), який розсохся або має неприємний запах, щоб зробити його придатним для користування. Козак наш за найкоротшу мить відчув себе розпеченою й розжареною каменюкою, що її (запарюючи діжку для солоних огірків) молодиці вкидають у воду (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 281).
3. техн. Обробляти що-небудь гарячою парою.
4. перен., розм. Дуже втомлювати кого-небудь; // Призводити до знемоги від сильного тепла. [Гервасій:] Прохав би вашу світлість зодягтись. [Герцог:] Мене запариш ти, Гервасію: Надворі сонце, спека (Крот., Вибр., 1959, 530)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 246.