ЗАПА́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАПА́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. Набувати певних якостей внаслідок запарювання.
2. перен., розм. Втомлюватися, роблячи що-небудь, займаючись чимось. Кифір [навчаючись грамоти] запарився, загнався, як кінь на грязькій дорозі, погубив, що знав, сплутав усе на світі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 115); // Не встигати, не справлятися з роботою. — В четвер виїжджає наша бригада в Юрківську МТС, допомогти їм треба, запарилися вони з ремонтом (Коп., Сусіди, 1955, 54).
3. тільки недок. Пас. до запа́рювати 1-3. На всіх чотирьох фермах обладнали соломорізки, коренерізки, дріжджувальні установки.. Тепер усі корми подрібнюються, запарюються і здобрюються (Рад. Укр., 20.1 1963, 2).
4. тільки док., діал. Почати парувати. Як розігрілось, зашипіло. Запарилось, заклекотіло (Котл., І, 1952, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 246.