ЗАПАШНИ́Й, а, е. Який має сильний приємний запах; ароматний, пахучий. Процвітала рожа Супроти вікна, Запашна та гожа, Пишна та рясна! (Граб., І, 1959, 162); Прохор.. ліг на запашне сіно й міцно заснув, як засинають всі здорові люди (Шиян, Баланда, 1957, 188); // Сповнений пахощів. Вітрець запашний-запашний шарудить листячком (Тесл., З книги життя, 1918, 209); * Образно. Перше, що я почув у монастирі, — це чиста, чудова, запашна вкраїнська мова (Коцюб., III, 1956, 140); Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена (Тич., І, 1957, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 248.