ЗАПЕРІ́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАПЕРЕ́ЗАТИСЯ, е́жуся, еже́шся, док., діал. Підперізуватися. Крайка зачепилася за патик і лишилася в плоті. Мит-руньо вже не заперізувався, тільки взяв крайку в руки (Март., Тв., 1954, 147); Схопилася вона, заперезалася і, як була, в самій сорочці та запасках, гайнула аж на другий куток села до невістчиної хати (Л. Янов., І, 1959, 339).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 251.