Слово "запивати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗАПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПИ́ТИ, п’ю́, п’є́ш, док.

1. перех. Пити що-небудь відразу після їди, приймання ліків. Тихович нашвидку їв яйця, запиваючи їх каламутним чаєм (Коцюб., І, 1955, 205); Дістав [Кирило Васильович] з кишені порошок, висипав у рот і ковтнув, запив водою (Хижняк, Тамара, 1959, 60); Хазяїн кав’ярні приніс нам кожному по крихітній чашечці запашної, гарячої кави. Ми почали сьорбати, запиваючи холодною водою (Ю. Янов., II, 1958, 79); З’їла того ранку Юлина шматок хліба, запила його квасним молоком (Скл., Карпати, II, 1954, 250); // перен. Пити горілку, вино, щоб заглушити, притупити горе, смуток і т. ін. Кайдаш постарів і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давне панщанне горе (Н.-Лев., II, 1956, 345); Тут, на цім полустанкові, він пригадав далекі вогні південного Марселя.. і, діставши з кишені пляшку рому, запив спогади солодко-пахучою Ямайкою (Ю. Янов., І, 1958, 122).

2. перех., розм. Пити вино, горілку, відзначаючи яку-небудь подію. Купили вони.. відро вишнівки і запили мирову (Крон., VI, 1960, 151); — Ти вже сьогодні не одну зустріч запив, — лагідно зауважує Явтух (Ю. Янов., II, 1954, 191); // Випивати з нагоди закінчення чого-небудь; випиваючи, завершувати що-небудь. — Оце як я здорово запив своє бурлацтво! — казав Микола, встаючи вранці з-під лавки (Н.-Лев., II, 1956, 258); Принесли читальники кілька пляшок пива й під тим будинком запивали справу (Март., Тв., 1954, 293); Гостру розмову запили чаркою, запили і другою (Стельмах, Хліб.., 1959, 308); // кого, заст. Вином, горілкою відзначати заручини. — Нашу Ярину вчора запили, приходили свати од Гаптона (Л. Укр., III, 1952, 665).

Запива́ти (запи́ти) могори́ч — пити вино, горілку з приводу успішного завершення якої-небудь справи (купівлі, продажу чого-небудь, заручин і т. ін.). Запили могорич. Пішов чоловік, взявши гроші, додому, а циган на коня та й поїхав (Укр.. казки, 1951, 241).

3. перев. док., неперех., розм. Почати пиячити, пити запоєм. Як запив чумак в корчмі на риночку, Та пропив чумак, пропив свою худібочку (Чуб., V, 1874, 852);

З великого горя батько запив (Ковінька, Кутя.., 1960, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 252.