ЗАПИ́ЛЕНИЙ1, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до запили́ти1 1. Висіла на стіні запилена скрипка і смичок над пюпітром з розгорнутими нотами (Л. Укр., III, 1952, 582); Круглов вилазить весь запилений, аж чорний (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 75); Зашуміли верби.., загуркотів грім, і на запилену землю линув дощ — буйний та теплий (Довж., Зач. Десна, 1957, 61).
2. у знач. прикм. Насичений пилом (про повітря і т. ін.). Запилене повітря.. прискорює амортизацію електричних машин, теплових двигунів внутрішнього згоряння, надземних проводів тощо (Наука.., З, 1960, 41); Крізь задимлену й запилену імлу видно було каганець, що злякано борсався у пічурці, мов жива істота на прив’язі (Речм., Весн. грози, 1961, 120).
ЗАПИ́ЛЕНИЙ2, а, е, бот. Дієпр. пас. мин. ч. до запили́ти2. Іван Володимирович чіпляв до запилених квіток ярличок з назвою сортів запиленого і запильника (Юним мічур.., 1955, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 252.