ЗАПИ́НКА, и, ж. Зупинка, перерва в мові (від хвилювання або внаслідок труднощів у вимові, у виборі потрібного слова). Побоювання за текст так сильно лякало, що кожна запинка кидала мене в піт (Моє життя в мист., 1955, 130).
Без запи́нки — не перериваючи мови, не запинаючись. І щодня старий отаман За боки береться, Без запинки прочитає, До впаду сміється (Морд., І, 1958, 520).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 254.