ЗАПИ́РХАТИ, аю, аєш, док.
1. Почати пирхати, з шумом випускати повітря через ніздрі. Запирхали коні, гайдамаки жваво загомоніли (Головко, II, 1957, 570).
2. перен. Випускаючи газ, пару, почати утворювати короткі уривчасті звуки; запахкати. За вікном запирхав мотор, загарчали гальма (Збан., Сеспель, 1961, 143); Зненацька у колгоспному дворі зачхав, запирхав трактор з-під повітки (Вирган, В розп. літа, 1959, 124).
3. Почати сміятися (всупереч намаганню стримати сміх).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 254.