ЗАПИСКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ЗАПИСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док. Підсил. до запища́ти. Ув один голос так і запискотіли [бісенята]: — Спасибі вам, дядечку Кирило, за вашу ласку! (Стор., І, 1957, 90); -Так, але… — посмів ще раз запискотіти наївно заклопотаний опозиційний голосок (Фр., IV, 1950, 382).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 255.