ЗАПИ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запита́ти; // у знач. ім. запи́таний, ного, ч. Той, до кого звертаються з питанням. — Щура каменотеси побили! — нашвидку оповідав запитаний і знову повертав голову до гурту (Вас., І, 1959, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 256.