ЗАПИШНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док., розм. Те саме, що запиша́тися. Хазяїн.. Йому [Цапові] дзвінок на шию намотав. Здурів скажений Цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав І геть-то честію такою запишнився (Греб., І, 1957, 43); Налила [Анничка] в чарку горілки і запишнилася, аби бути поважною, і несміливо подала старому Паламаревому Іванові (Ірчан, II, 1958, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 258.