ЗАПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заплести́ 1-4. Коло баби на печі сиділа маленька Марійка з заплетеною кісочкою, як мишачий хвостик (Стеф., І, 1949, 96); Коні боязко хропли, стріпували червоними стрічками, що були рясно заплетені в їхні гриви (Кучер, Чорноморці, 1956, 562); Темніли круто заплетені високі тини (Жур., Звич. турботи, 1960, 41); Молодий коваль скрадався до заплетеного хмелем будинку (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 339); // Огороджений плетеним тином. Село. Управоруч хата, навкруги город, заплетений лозою (Кроп., І, 1958, 59); // запле́тено, безос. присудк. сл. Коси в нього [отця Олексія] вже сивенькі, заплетено їх ззаду в тоненьку косичку, з якої стирчить кінчик кісника (Мик., Кадильниця, 1959, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 262.