ЗАПОБІ́ЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. запобі́гти 1. Взятися до.. запобіження хибам будущини, — для того не ставало старому Трацькому ані смілості, ані витривалості (Фр., III. 1950, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 268.