ЗАПО́ВНЮВАТИСЯ, юється і ЗАПОВНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ЗАПО́ВНИТИСЯ, иться, док.
1. Ставати повним, зайнятим чим-небудь. Вона дивилась уважно, як заповнюється ківш, потім обережно відвела його від жолоба, а натомість підвела другий (Собко, Біле полум’я, 1952, 235); // Займатися повністю ким-небудь. В глибині села ще де-не-де лунали постріли, а подвір’я школи вже швидко заповнювалось повстанцями (Гончар, Таврія.., 1957, 389); Щодня зі сходом сонця плац заповнювався солдатами, а зараз тут було тихо і пусто (Добр., Ол. солдатики, 1961, 109); // Вкриватися записами (про сторінку, зошит і т. ін.). Другий зошит із цератяними палітурками.. заповнювався на відміну від першого навдивовижу хутко (Ю. Янов., II, 1954, 86); Їхня [розвідників] карта заповнилась новими позначками ворожої оборони в цьому районі (Кучер, Чорноморці, 1956, 431).
2. перен. Використовуватися повністю для якого-небудь заняття, роботи і т. ін. (про відрізок часу). Апетитний кок-чай, співці, перепелині бої — все, чим заповнювалося нехитре буття чайхан, раптом пішло в розлад з ритмом серця, з новим тривожним і манливим хвилюванням (Ле, Міжгір’я, 1953, 21).
3. тільки недок. Пас. до запо́внювати, заповня́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 270.