ЗАПОГА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАПОГА́НИТИ, ню, ниш, док., перех., розм.
1. Засмічуючи, забруднюючи, робити що-небудь поганим. — Кожний такий пушок — се ось такий здоровенний будяк, що запоганить квадратову стопу землі (Фр., IV, 1950, 325); Так і відповів мені старий колгоспник з села Лозовеньки Харківської області, коли я запитав, що робили німці в селі: — Запоганили село, запоганили хати, садки, стежки… (Ле, Мої листи, 1945, 38).
2. перен. Те саме, що оскверня́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 270.