ЗАПОДІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАПОДІ́ТИСЯ, і́нуся, і́нешся, док., розм. Те саме, що діва́тися. Він почав нишпорити. Чорт! Десь заподілися [книжки], ну, та дарма (Коцюб., 1, 1955, 410); — І де це заподівся малий отой музика, Лади попересохли, чи, може, занеміг? (Мал., Звенигора, 1959, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 271.