ЗАПОЛОНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заполони́ти. — Воїн менше за всіх заполонений вузькими хатніми інтересами. Він постійно, вдень і вночі, живе, так би мовити, ідейним, громадським життям (Гончар, III, 1959, 283); Хлопчик здивовано зупиняється, якусь хвилину дивиться на усміхнене дідове лице і мовчки рушає далі, заполонений новими думками (Кол., Терен.., 1959, 12); Дівчинкою заполонена — досі служу невірному туркові… (Вовчок, І, 1955, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 272.