ЗАПРО́ДАНЕЦЬ, нця, ч. Продажна людина, той, хто зраджує кого-, що-небудь з корисливою метою. [Антей:] Ти? Ти вступиш у хор панегіристів? В тую зграю запроданців, злочинців проти хисту? (Л. Укр., III, 1952, 419); Скарали їх за зраду загальнолюдській справі визволення, як запроданців панських (Ле, Наливайко, 1957, 325); Не думав запроданець і диверсант Макуха, що доля так посміхнеться йому. Вже більше року услуговував він ворогові, чинячи диверсії в партизанському загоні (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 279.