ЗАПРОСИ́ТИСЯ, прошу́ся, про́сишся, док., розм. Почати проситися. Змінив Колиберда Бриля тільки раз — після двадцять п’ятої [різки]. Тут Наркис не витримав і запросився (Смолич, Мир.., 1958, 15); Марко схопився руками за сосну, злякано запросився: —Не губи мене, не карай. Тимку… (Тют., Вир, 1964, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 281.