ЗАПРО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до запроси́ти1. У призначену неділю звечора зібралися запрошені гості, посідали, ведуть звичайну розмову (Мирний, III, 1954, 191); Василь знову згадав про список літераторів, запрошених на літературний вечір (Томч., Готель.., 1960, 177); Хоровим самодіяльним гуртком керував запрошений культсектором відомий у місті музикальний діяч Віталій Проскуров (Ле, Право.., 1957, 31); // запро́шено, безос. присудк. сл. На той обід було запрошено всіх командирів батальйонів (Кучер, Чорноморці, 1956, 356); // у знач. ім. запро́шений, ного, ч.; запро́шена, ної, ж. Той (та), хто одержав куди-небудь запрошення. Всі запрошені радо дали згоду вшанувати своєю присутністю їх родинне торжество (Смолич, Мир.., 1958, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 281.