ЗАПУ́ХАТИ, аю, аєш, недок., ЗАПУ́ХНУТИ і ЗАПУ́ХТИ, хну, хнеш; мин. ч. запу́х, ла, ло; док. Ставати хворобливо пухлим; набрякати, Максим — як ногу вломив: з хати та на вулицю, а там у шинок.. Аж запух, як той бугай, щодня очі заливаючи… (Мирний, І, 1949, 214); Вона була до біса красива жінка, їй небезпечно отак упадати в сльози: чого доброго, очі можуть почервоніти й носик запухнути (Ю. Янов., Мир, 1956, 14).
О́чі запу́ха́ють (запу́хли, запу́хнуть) — очі закриваються набряклими повіками або якоюсь пухлиною. Спав барсук два дні й дві ночі. Аж запухли в нього очі, Потім встав, ум’яв пиріг, Позіхнув і… знову ліг (Стельмах, Колосок.., 1959, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 285.