ЗАПІ́РНИЙ, а, е, спец. Признач. для запирання, замикання. Дерев’яна платформа вантажного автомобіля має відкидні борти, скріплені між собою за допомогою запірних гаків (Підручник шофера.., 1960, 236); Поливальні та пожежні крани — це запірні вентилі діаметром 25 мм з напівгайкою для швидкого змикання з рукавом (Довідник сіль. будівельника, 1956, 328).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 261.