ЗАПІ́ЯТИ і рідше ЗАПІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал. Заспівати (про півнів). — Була одна чорна курка, така несуща курка, та що! — запіяла півнем, і треба було голову втяти (Коцюб., І, 1955, 58); Згодом запіяв когут. Було по півночі (Коб., II, 1956, 166); — Нумо, чогось ваш півень сьогодні не піяв, чи не захворів? — Не піяв і вже не запіє, голубонько. Встаю рано, а за ним і за курми місце застигло… (Мельн., Поріддя.., 1959, 56); Ще пісні не скінчили [браття], як запіли півні (Свидн., Люборацькі, 1955, 48); * Упорівн. Ось молоденьким півнем запіли Двері сінешні. Мов краля із вілли, Вийшла хазяйка (Вирган, В розп. літа, 1959, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 261.