ЗАРАЗО́М, присл., розм. Зразу, за одним заходом, за один раз. Тії добрі сльози.. І Оксану, мою зорю, Мою добру долю, Що день божий умивали… Поки не підкрались Злії літа; та все теє Заразом украли (Шевч., І, 1951, 351); — А риба, каже, так і черкається об ноги, а раків-раків, — так тілько руку у печеру засади — заразом з півдесятка так і витягнеш (Мирний, І, 1954, 244); // Разом, заодно з ким-, чим-небудь. — Коли ви, тату, проганяєте старшого брата, то проженіть заразом і мене, бо я його брат (Н.-Лев., III, 1956, 289); Вродлива сусідка.. несла на коромислі двоє відер води, ведучи заразом за руку дівчинку (Сенч., На Бат. горі, 1960, 37); — Вип’ємо, товариші, за Січ, щоб довго вона стояла на погибель бусурманам.. Та вже заразом вип’ємо і за нашу власну славу, щоб не забув нас мир (Довж., І, 1958, 257); // У той самий час; одночасно. — Тут ми його й побачили обидві заразом, ще оддалік (Вовчок, І, 1955, 203); Йому було і радісно, і боязко заразом (Коцюб., І, 1955, 125); Раптово спиняю коня, вискакую і майже заразом стріляю з нагана (Ле, Мої листи, 1945, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 287.