ЗА́РОДОК, дка, ч.
1. біол. Організм у перший період свого розвитку, що живиться за рахунок материнського організму або поживних речовин у яйці. Із заплідненого яйця [жаби] всередині оболонки розвиваються зародки (Зоол., 1957, 91); // Зачаток рослини в насінині. Найважливіша частина насінини-зародок, з якого розвивається нова рослина (Практ. з анат. рослин, 1955, 198); Скільки турботи коло тої зернини виявила Текля! Бо ж знала — в дорідному зерні сильний зародок (Горд., Дівчина.., 1954, 12).
2. перен; чого. Початковий стан чого-небудь, що здатне до розвитку; початок, зачаток. В його душі почався новий момент життя, тільки зародок нового життя, коли з молодого пустотливого хлопця починає виходити мужній, дорослий чоловік (Н.-Лев., IV, 1956, 86); Художник слова.. бачить зародки нового і допомагає його розвитку (Мал., Думки.., 1959, 6); Зародком марксистської партії, яка спиралася на робітничий рух, був «Союз боротьби за визволення робітничого класу», заснований В. І. Леніним в 1894 році у Петербурзі (Ком. Укр., 1, 1965, 33).
В за́родку — на самому початку, на першій стадії розвитку. Весною 1905 року селянський рух був тільки в зародку, він охопив лише меншість повітів.. (Ленін, 23, 1950, 224); А може, це й були перші ознаки кохання, яке не встигло розквітнути, бо його ще в зародку заглушив острах і сором?.. (Томч., Готель.., 1960, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 295.