ЗАРУБЦЬО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ЗАРУБЦЮВА́ТИСЯ, ю́ється, док. Заживати, затягуватися, утворюючи рубець (про рани). Рана в плечі ще непокоїла. Вона то зарубцьовувалась, то знову відкривалася (Коз., Гарячі руки, 1960, 196); — Христинко, візьми шпильку й виколупай з мене отой проклятий шріт, бо як зарубцюється в спині, то важче буде ходити (Стельмах, Хліб.., 1959, 621); * Образно. Вона завтра ж вийде на роботу і працюватиме поза всякими нормами, щоб скоріше зарубцювалася пекуча рана [душі] (Руд., Вітер.., 1958, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 297.