ЗАРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАРЯДИ́ТИ, ряджу́, ря́диш, док; перех.
1. Вкладати заряд (патрон, снаряд і т. ін.) у вогнепальну зброю. Запорожці палили, не зводячи духу. Задні заряджали рушниці переднім (Довж., І, 1958, 259); Поруч з рядовим стояв адмірал, допомагаючи йому заряджати гармату (Кучер, Чорноморці, 1956, 434); Останні партизани підходять до згасаючого багаття, засипають його землею і затоптують, а потім, зарядивши карабіни, теж зникають в гущавині (Воронько, Казка.., 1957, 64); // Вкладати запальнику міну, гранату і т. ін. Мінометники.. ринули до воріт, на ходу заряджаючи протитанкові гранати (Гончар, І, 1954, 255).
2. Готувати до дії який-небудь апарат, вкладаючи, вставляючи щось. Зарядити фотоапарат.
3. Надавати електричної енергії якому-небудь тілу, приладові і т. ін. Зарядити батарею; Зарядити акумулятор.
4. перен. Надавати людині запасу сильних почуттів; збуджувати. Бажання — як кресало. Воно викрешує іскри, заряджає енергією, гартує волю (Коцюба, Нові береги, 1959, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 299.