ЗАРІ́ВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАРІВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Робити рівним що-небудь, засипаючи заглибини, стираючи виступи і т. ін. Мім тим часом спокійно поправляє світло.., зарівнює.. розтоптаний та зритий ногами пісок (Л. Укр., III, 1952, 323); Вони знову беруться за лопати, засипають багнюку довкола ринви сухою землею.. Хоч які маленькі ратички, а пилинку за пилинкою рознесли від колодязя землю по степу, і доводиться знов підсипати, зарівнювати (Гончар, Тронка, 1963, 61); [Риндичка:] Отакечки щодня, висипаючи попіл, зарівняла [Пріська] мені рів зовсім (Крон., І, 1958, 506); — Дороги у нас неабиякі, а премійовані, товариші дорогі механіки. Як де поколупаєте, їдучи на поле, то ось вам лопатка — і зарівняйте (Ю. Янов., II, 1954, 166); // безос. Незважаючи на щити, Гришині посіви зарівняло, замело (Гончар, Таврія, 1952, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 291.