ЗАРІЗЯ́КА, и, ч., розм. Те саме, що розбі́йник. До двору бігла дружина Ганна і кричала, наче за нею гнався цілий гурт зарізяк (Минко, Вибр., 1952, 297); Побачивши коней і озброєних на них зарізяк, перекупки чимдуж кинулись врозтіч (Сенч., На Бат. горі, 1960, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 292.